10.11.2014 ( Якщо завдань забагато, то прохання обов'язково написати переказ. Решту завдань відпрацюємо пізніше.)
Математика:
1.Встав числа, щоб нерівність була правильною:
250 000 : . . > 250•10
8700 : . . < 870•10
2.Обчисли письмово:
572 : 13 +338 =
2.Розв'яжи задачу:
До готелю приїхали 110 туристів. Їх розселили у 15 малих кімнат по 2 туристи в кожній та у великі кімнати по 4 туристи в кожній. Скільки великих кімнат зайняли туристи?
Укр.мова:
Прочитай текст двічі. Попробуй його стисло ( коротко) переказати. Якщо не вийшло, перечитай ще раз по абзацах. Склади план. Перекажи усно, а потім запиши переказ у зошит ( 6-8 речень).
Людина не може жити без природи – вона її часточка.
Навесні людей особливо тягне до лісу, до зелених галявин і перше, що викликає бурхливі емоції, це первоцвіти – рослини, які символізують пробудження і відновлення життя після довготривалої зими. Сумно, що саме первоцвіти найбільше потерпають від людини, їх значно більше зривають порівняно з літніми травами, бо всі скучили протягом зими за живим і зеленим, за яскравими кольорами. Підсніжник звичайний давно став рідкісним гостем наших лісів і занесений до Червоної книги України, де зібрані рослини, яким загрожує повне зникнення.
Але квітка цінна не лише своєю красою. Без квітки не утворяться плоди та насіння, не виростуть нові рослини. Багато квітів, які люди сприймають як звичайний бур’ян, – кульбаби, медунка – є цінними медоносами, лікарськими та харчовими рослинами.
Тож зривати їх задля вінків та букетів, які швидко зів’януть, не варто. Милуйтеся квітами, фотографуйте їх, малюйте та оспівуйте у віршах!
Читання:
Прочитай текст "Ведмежа цибуля" за посиланням:
http://kolosok.org.ua/wp content/uploads/2014/10/gazeta_vedmeja_subyla_2014r.pdf.
Якщо не вийшло зайти на сайт конкурсу "Колосок", читайте текст внизу сторінки.
Виконай завдання.
1. Визнач жанр прочитаного твору
А легенда
Б казка
В оповідання
2. Як по-іншому можна назвати рослину?
А дика цибуля
Б черемха
В дикий часник або черемша
3. Що зробили люди?
А образили ведмежат
Б перестали поважати ліс
4. Яка користь від ведмежої цибулі тваринам і людям?
5. Яку пісеньку придумали лісові мешканці?
6. Відшукай і прочитай слова, якими автор описує вередливе ведмежа - ...; мамину реакцію на поведінку неслухняного сина - ... .
7. Постав і запиши свої два запитання за змістом твору:
1)---------------------------------------------------------
2)---------------------------------------------------------
8. Чому цей твір має таку назву? Запропонуй і запиши свій заголовок.
ВЕДМЕЖА ЦИБУЛЯ
З давніх часів звірі дарами лісу з людьми ділилися: гриби, ягоди, квіти, їстівні та лікарські корисні рослини завжди були для всіх. Люди ліс поважали, зайвого ніколи не брали і звірів для забави не ловили та не вбивали – тільки заради їжі. Аж ось народилося у Ведмедиці двоє ведмежат. Одне було слухняне та лагідне, а інше – вередливе та жадібне. Весь час жадібне ведмежа капризувало, вимагало собі найкращих іграшок, найсмачніших ласощів і все йому було мало! Двоє ведмежат дуже любили ласувати диким часником – ведмежою цибулькою, який ще називається в народі черемша. І тут не сказали, якому братикові цибулька смакувала більше. А що вона корисна, то навесні мама ведмедикам часто ведмежу цибульку шукала, щоб діточки не хворіли.
Одного гарного весняного ранку пішла мати Ведмедиця на галявину, де зазвичай густо квітувала черемша… і не знайшла жодної. Суцвіття ведмежої цибулі схожі на невеличкі парасольки з дрібних білих квіток. На галявині таких не було! Якщо око може помилитися, то ніс точно не підводив Ведмедицю: часником не пахло! Птахи розповіли, що в лісі були люди. Засмучена мати повернулася додому і сказала ведмежатам, що не буде в них на сніданок салатику з дикого часнику. Мати пояснила, що люди, мабуть, прийшли першими та зібрали всю черемшу. Нічого, по обіді сім’я Ведмедів піде на іншу галявину і пошукає там свої ласощі. А поки є смачні корінці та багато мурашиних личинок, які ведмеді люблять дужче, ніж діти люблять цукерки. Лагідне ведмежа подякувало мамі, а жадібне дуже засмутилося. Після сніданку вийшов жадібний ведмедик на галявину та заревів на весь ліс: – Я ведмідь! Я цар лісу! Наказую більше нікому не чіпати ведмежу цибулю! Це моє! Ця рослина тільки для ведмедів! Ні з ким не буду ділитися! Щоб ніхто не смів...– Маленький, чого ти кричиш? – здивована мати визирнула з барлогу. – Хто тебе образив? Що сталося? – Люди! Люди забрали мою цибулю! Мені тепер нема чого їсти! – гарчав ведмедик. – Це ж моя цибуля! Тільки моя! – Чому ти так вирішив, що тільки твоя? – Бо недарма її так називають: „ведмежа цибуля”! Ведмежа – це ж тільки для ведме- дів? Моє-е-е-е!! – заревів ведмедик. Він плакав від жадібності. Мама Ведмедиця обійняла його і сумно сказала: – Ти маленький ведмедик, але вже великий егоїст! Мені соромно за тебе перед всім лісом. – Це не я, це люди винні! Нащо беруть чуже?!.. – І перед людьми мені соромно, що ти такий жадібний! – суворо сказала мати. – Ведмежою цибулею назвали дикий часник тому, що колись давно наші пращури ведмеді відкрили людям лікувальну силу цієї рослини. Її листя містить вітамін С. Запах часнику від фітонцидів, які вбивають бактерії. І слов’янськими мовами, і німецькою, і латиною назва цієї рослини пов’язана з ведмедями, бо саме ми її відкрили! Ми завжди пишалися, що наша цибуля – для всіх. Бджоли збирають з черемші нектар та роблять мед, люди рвуть свіжу черемшу на салати, печуть з нею пироги, варять зелені борщі, використовують як ліки у народній медицині. Черемша і від застуди вбереже, і для шлунку корисна! Де росте багато ведмежої цибулі, її заготовляють на зиму в діжках – солять та маринують, як капусту, або сушать на сонечку. – Але ж в нашому лісі цибулі так ма-ало! – плакало ведмежа. – Якщо всі її будуть зривати, мені не вистачить! – Тобі вистачить, – заспокоїла мати. – Це в Сибіру черемшу можна везти з тайги возами. З одного гектара заростей черемші збирають до 12 тонн зеленої цибулі. Це дуже багато. Але в Сибіру і ведмедів більше. В нас стільки немає. В Україні та в Білорусі люди самі охороняють і нас, і черемшу. Ведмежа цибуля занесена до Червоної книги України. Люди знають, що краще вирощувати черемшу в себе на городі, а дику – залишити в лісі, щоб усім вистачало. Знають люди, знають звірі, що треба ділитися! А тепер саме в мене народилося таке жадібне ведмежа. Вся цибуля в лісі – його! Треба ж таке вигадати! Який сором! – Я більше не буду, – пробурмотіло ведмежа. – Якщо люди будуть ділитися, я теж буду. Я з братиком поділюся... – Добре! Збирайтеся, підемо шукати ТВОЮ цибулю, – посміхнулася мати. А ведмедик сховав носа між передніми лапами – йому стало соромно. Сім’я ведмедів знайшла іншу галявину, де буйно квітувала ведмежа цибуля. Над квітками черемші літали бджоли, збирали нектар. Ввечері, коли ведмежата втомилися і лягли спати, мати заспівала їм ведмежу колискову. А веселі лісові птахи, які все бачать, все знають, придумали свою пісеньку про жадібне ведмежа. І відтоді кожної весни, коли виросте та розквітне черемша, співають ту пісню в лісі.
Олена Крижановська