Микола Носов 17
ЖИВИЙ КАПЕЛЮХ
Котик
Васько сидів на підлозі біля комода й ловив мух. А на комоді, на самісінькому
краю, лежав капелюх. І ось Васько помітив, що одна муха сіла на капелюх. Він як
підстрибне - і вчепився кігтями за капелюх. Капелюх зісковзнув з комода, Васько
зірвався і як полетить на підлогу! А капелюх - бух! - і накрив його зверху.
А в кімнаті сиділи Володя і Вадик. Вони розмальовували картинки і не бачили, як
Васько потрапив під капелюх. Вони тільки почули, як позаду щось гепнулось -
впало на підлогу.
Володя обернувся і помітив на підлозі біля комода капелюха. Він підійшов,
нагнувся, хотів підняти капелюх і раптом як заверещить:
- Ай-ай-ай! - і кинувся вбік.
- Ти чого? - запитує Вадик.
- Він жи-жи-вий!
- Хто живий?
- Ка-ка-пе-пелюх.
- Що ти! Хіба капелюхи бувають живі?
- По-по-дивися сам.
Вадик підступився ближче і почав розглядати капелюх. Раптом капелюх поповз прямісінько
до нього. Він як заверещить:
- Ай! - і плиг на диван. Володя - за ним.
Капелюх виповз на середину кімнати і зупинився. Хлоп'ята дивляться на нього і
тремтять від страху. Тут капелюх повернувся і поповз до дивана.
- Ай! Ой! - заверещали хлоп'ята.
Зістрибнули з дивана - і бігом з кімнати. Прибігли
на кухню і двері за собою зачинили.
- Я п-пі-ду! - каже Володя.
- Куди?
- Піду до себе додому.
- Чому?
- Капелюха бо-бо-боюсь. Я уперше бачу, щоб капелюх по кімнаті ходив.
- А може, його хто-небудь за мотузочок смикає?
- Ну, піди подивися.
- Ходімо разом. Я візьму кочергу. Якщо він до нас полізе, я його кочергою
стукну.
- Зачекай, я теж кочергу візьму.
- Та в нас другої кочерги немає.
- Ну, я візьму лижну палицю.
- Вони взяли кочергу і лижну палицю, прочинили двері і зазирнули до кімнати.
- Де ж він? - питається Вадик.
- Он там, біля столу.
- Зараз я його як трісну кочергою! - каже Вадик. - Нехай лиш підлізе ближче.
Але капелюх лежав біля столу і не рухався.
- Ага, злякався! - зраділи хлоп'ята. - Боїться лізти до нас.
- Зараз я його злякаю, - сказав Вадик.
Він почав стукати по підлозі кочергою і вигукувати:
- Ей ти, капелюх!
Але капелюх і не поворухнувся.
- Давай наберемо картоплі і будемо в нього картоплею влучати, -
запропонував Володя. Вони пішли
на кухню, набрали з кошика картоплі і почали жбурляти нею в капелюх. Жбурляли,
жбурляли, нарешті Вадик влучив. Капелюх як підстрибне вгору!
- Няв! - закричало щось.
Глядь, з-під капелюха показався сірий хвіст, потім лапа, а потім і сам
котик вистрибнув.
- Васько! - зраділи хлоп'ята.
- Напевно, він сидів на підлозі, а капелюх на нього з комода упав, - здогадався
Володя.
Вадик ухопив Васька і давай його обнімати:
- Васько, любенький, як же ти від капелюх потрапив?
Але Васько нічого не відповів. Він тільки пирхав і мружився від сонячного
світла.
Винахідливість
- Давайте грати в що-небудь.
- Давайте в хованки, - кажу я.
- У, так тут і ховатися ніде! - Говорить Котька.
- Чому - ніде? Я так сховаюся, що ти повік не знайдеш. Треба тільки винахідливість проявити.
- А ну-ка, сховайся. Знайду в два рахунки.
Котька пішов у коридор і став рахувати до двадцяти п'яти. Вовка побіг в кімнату, а я в комору. У комірці лежала рогожка. Я заліз під неї і згорнувся на підлозі грудочкою.Ось Котька порахував до двадцяти п'яти і пішов шукати. Вовку він відразу знайшов під ліжком і став мене шукати. Обшукав всю кімнату і кухню. Зайшов до комори, зупинився біля мене і каже:
- Тут каструлі якісь, стілець зламаний, рогожка стара. Нікого немає!
Потім повернувся в кімнату і питає:
- Де він? Ти не бачив, Вовка?
- Може, в шафі сидить? - Каже Вовка. - Ну-ка, відкрий шафу ... Нема!
- Може, в буфет забрався? .. Нема! Куди ж він подівся?
- Знаю! - Закричав Вовка. - Він у скрині!
- Правильно! Більше йому ніде бути. Як ми раніше не здогадалися!
Вони підбігли до скрині і почали відкривати кришку, але вона не відкривалася.
- Закрита, - говорить Котька.
- А може, він зсередини тримає?
Вони стали стукати по кришці і кричати:
- Вилазь!
- Давай перевернемо скриню, - каже Вовка. - Ну-ка, підхоплює з того боку! Ра-а-а-зом!
Бух! Скриня перекинувся, навіть підлога затремтіла.
- Ні, напевно, його там немає, - говорить Котька. - Не може ж він догори ногами сидіти!
- Мабуть, він у кухні під грубкою, - відповів Вовка.
Вони побігли на кухню і стали тикати кочергою під грубку.
- Вилазь! Тепер все одно попався!
Я насилу втримався від сміху.
- Стривай, - каже Вовка. - Я, здається, кого-то впіймав.
- Ну, тягни його!
- Зараз, зачеплю кочергою тільки ... Є! Ну-ка, подивимося, хто це ... Тьху! Старі валянки! .. Де ж його шукати?
- Не знаю. Я не граю більше. Виходь! - Закричав Котька. - Гра закінчена! Не хочеш, ну і сиди собі! Вони повернулися до кімнати.
- Може бути, він в комоді? - Запитує Вовка.
Почувся скрип.
- Ну що ти шукаєш в комоді! Хіба в ящику сховаєшся? - Розсердився Котька і пішов у коридор.
- Чому не сховаєшся? Треба перевірити, - відповів Вовка.
Він довго скрипів ящиками і раптом закричав:
- Котька, йди сюди!
- Знайшов? - Відгукнувся Котька.
- Ні, я не можу вилізти.
- Звідки?
- З комода. Я в комоді сиджу.
- Навіщо ж ти заліз в комод?
- Я хотів перевірити, чи можна сховатися в ящику чи ні, а ящик перекосився, і я не можу вилізти. Тут я не витримав і голосно розреготався. Котька почув і кинувся шукати мене.
- Витягни мене спочатку! - Заблагав Вовка.
- Та не кричи ти! Я не розберу, де це він сміється.
- Витягни мене! Мені тут в ящику страшно! Котька висунув ящик і допоміг Вовці вибратися. Вони разом побігли до комірчини. Котька спіткнувся об мене і впав.
- Ще цю рогожку якийсь дурень тут кинув! - Закричав він і зі злості як вистачить мене ногою. Я як закричу! Виліз з-під рогожки.
- Ти чого б'єшся?
Він побачив мене і зрадів.
- Ага! Попався! - І побіг у коридор. - Паличка-виручалочка! Тра-та-та!
Я кажу: - Можеш не трататакать, я не граю більше. Це не гра, щоб битися. Приходжу до кімнати ... Батюшки!Все розбито. Шафи відкриті, з комода ящики витягнені, білизна на підлозі купою, скриня догори дном!Довелося нам цілу годину прибирати кімнату.