Школярики – школярі,

Такі творчі, хоч малі.

І на кожну пору в нас

Словниковий є запас.

Чи замріяно – зимовий,

Чи весняно – веселковий .

А чи з осені – барвистий,

Звісно, й літньо – голосистий!

Нам на місці не сидиться-

П’єм з джерельної криниці

Мови рідної перлини,

Їх вивчаєм щохвилини.

 Наші діти – не ледачі:

Енергійна у них вдача.

Транспорт тільки вибираєм,

 Ні секунди не втрачаєм.

Як в автомобіль сідаєм,

То бензин в бак заливаєм

І попереду простори –

Лан пшениці неозорий!

 Поряд кукурудзи нива.

 Фермер їх ростив дбайливо.

 Агроном допомагав -

 Гарний урожай зібрав!

Комбайнер сів за кермо.

Вивів комбайн за село.

Ніжні колоски шуміли,

Мов «спасибі» говорили.

 Ген за горизонт поля –

Щедра, радісна земля

 Пшениці, жита ростила,

 У небес дощу просила.

В кузов сиплеться зерно.

Ніби золото воно.

Праця тут кипіти буде –

Роботящі у нас люди!

Не стихає в них тривога –

 Непроста в хліба дорога:

 По асфальту навпростець

До млина прибув хлібець.

На бетоні розстелили,

Просіяли, підсушили.

По мішечках розділили,

На пекарні замісили.

І печуться буханці,

 Калачі, пиріг, млинці,

Бублики, короваї –

 Буде хліб наш на столі!

Депутат ти чи шофер,

Президент, банкір, монтер.

Мудрість є для всіх одна:

«Хліб – усьому голова!»

 Учням далі путь тримати,

  Рідним краєм мандрувати.

 На велосипеди сіли,

І до річки полетіли!

Вогнище розклали вдало

Смажили солоне сало.

Дружний колектив у нас –

Третій клас, ну просто КЛАС!

 Апетит задовольнили,

 І до берега ступили.

Очерет нам шелестів,

Таємниці розповів.

Весь минулий день латаття,

В жовтих і біленьких платтях,

Дарували ніжний цвіт,

Радували водний світ.

 І черемха над водою

Милувалася красою.

Білим цвітом притрусила,

 Мов сніжинками покрила.

Коридор в лататті тім

Човен пропливав по нім.

Весла тихо працювали,

Тишу річки не злякали.

  Нелегка у рибок доля,

 Та все ж краще, ніж неволя.

Не в акваріумі жити,

 За простором рік тужити.

Ждати корму із кишені,

чи в кота бути мішенню.

Ні, бажаємо вам волі

Тут, у водному просторі!

 Неблизьку мандрівку спланували.

 На вокзал малята завітали.

 По комп’ютеру квитки придбали

На пероні поїзд зачекали.

Прибуває велетень – машина:

Колесо з металу, а не шина.

Бо долати сотні кілометрів,

а не сантиметрів , дециметрів.

 По радіо посадку об’явили,

Дітей всіх по вагону розмістили.

Розмов, веселощів тут повен міх,

До вечора дзвенів дитячий сміх.

Адреса подорожі всім відома:

Музеї космосу і космодрому.

В Житомир потяг прибуває,

Директор на пероні зустрічає.

Про космонавтів все дізнались,

 Навіть в скафандри одягались.

 В подяку айстру дарували,

  Мов зірочку з небес дістали.

І ось дорога вже додому,

Луна мелодія знайома:

Стук – стук, стук – стук, а за вікном

Черешня й абрикос рядком.

Ласують діти мандарином,

Бананом, ківі, апельсином.

Та груша, яблуко – смачніші,

 Вони для нас усе ж рідніші.

А в негоду: дощ чи сніг

Нас врятує царство книг.

Це – бібліотека рідна

Допоможе принагідно

Про верблюда прочитати,

 Світ електрики пізнати 

Як почне гриміти грім –                       

 Світло виключити всім!

Що ж, мандрівка вже скінчилась,

Школярики потомились.

Канікули вже у нас –

Прощавай , наш третій клас!